чернець-пустельник — ченця/ пусте/льника, ч. Чернець відлюдник, що прийняв чорну схиму і подвижничає у пості та молитвах серед лісових нетрів, у пустелі, печері, замурованій келії тощо … Український тлумачний словник
чернець — ченця/, діал. черця/; мн. ченці/, діал. черці/. Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах. || перен., розм. Про людину (перев. чоловіка), яка живе самітно,… … Український тлумачний словник
чернець — [чеирне/ц ] чеин ц а/, ор. чеинце/м, м. (на) чеинце/в і/чеин ц у/, мн. чеин ц і/, чеин ц і/ў … Орфоепічний словник української мови
чернець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
інок — чернець, монах … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
келар — чернець, який відає монастирське господарство … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
Гинзбург, Михаил Давыдович — Эта статья предлагается к удалению. Пояснение причин и соответствующее обсуждение вы можете найти на странице Википедия:К удалению/11 октября 2012. Пока процесс обсужден … Википедия
искати — Искать искати (3) 1. Добиваться, домогаться, стараясь получить что л., достигнуть чего л.: И рече ему (Игорю) Буи Туръ Всеволодъ: ...а мои ти Куряни свѣдоми къмети: ...сами скачють, акы сѣрыи влъци въ полѣ, ищучи себе чти, а князю славѣ. 7 8.… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
а — (а13000) союз. 1.В соедин. знач. И, притом: г҃и помози рабоу [с]воемоу михаилъ а міръскы бѣ[л]ына Мин 1097 (ноябрь), 89 об. (запись); аще ли ка˫а обида ведѣте м˫а къ кн˫азю вашемоу а къ братоу моѥмоу и г҃ноу СкБГ XII, 14а; кончаны быша книгы си˫а … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
датисѧ — ДА|ТИСѦ (141), МЬСѦ, СТЬСѦ гл. 1. Страд. к дати в 1 знач.: златьникъ ѥдинъ да дастьсѩ реченымъ старьцьмь на всѩкѹ не(д). УСт ХІI/ХІІІ, 243 об. 2. Быть отданным, переданным: дастьсѩ наслѣдье братѹ его. (δώσετε) КР 1284, 258б; и цѣна ихъ да дастьсѩ … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
